Із засідань виконкому селищної ради

ВКОТРЕ ПОБАЛАКАЛИ… СІЛИ І ЗАПЛАКАЛИ,
або На авторитетне „Ні-ні-ні!” завжди є не менш авторитетне „Так-так-так!”

Хоч на порі спекотне літо – як не крути, а в діловій активності й у нашій глибинці відчувається така собі сієста, проте і на червневому, і на липневому засіданнях виконавчого комітету селищної мерії розглянуто цілу вервечку поточних питань із буднів цього самоврядного органу. Саме через сито погодження виконкому більшість рішень і потрапляють на затвердження сесії. Тож дискусія, хто головніший або хоча б хто перший – куриця чи яйце, рада чи виконком, триває. І коли до нинішньої каденції ради виконавчий комітет виконував ніби дорадчу ролю при ній, то нині, аби довести окремі з проектів рішень до сесійної зали, очільниці селища і її, як висловлюється Валентина Саверська-Лихошва, команді, мабуть би, простіше було підкорити Еверест чи хоча б Арарат.

Особливо принципові баталії зазвичай розгортаються на виконкомі довкола діяльності єдиного селищного громадського підприємства – КП „Господар”. Так, і цього разу комунальники поткнулися на засідання із наміром підвищити тариф на централізоване водовідведення. Стверджують, що діючий змушує працювати у збиток. Навіть аби й не звучав вголос вражаючий відсоток майбутнього зростання – на 65% одним махом, але тривалість і результат того розгляду однак не складно передбачити.

Виконком від 21.06. Отож, одне з питань – „Про встановлення тарифів на централізоване водовідведення”. Із 19 членів виконкому у залі лише 11 – якраз „прохідна” кількість голосів, але з невеличким „але”: це коли всі до єдиного голосуватимуть „за”.

Агітбригада від „Господаря”: директор, юрист, економіст, бухгалтер. Раніше за неї „вписувалася” й голова ради, нині ж – все більше у ролі рефері поміж комунальниками і активістами ради. Комунальники: тариф на водовідведення не відшкодовує витрат, підвищення пропонується суттєве, бо вдвічі зросла мінімальна зарплата. Економити на каналізації зможемо хіба опісля реконструкції надто енергоємних очисних споруд і підключення ширшого кола споживачів, зокрема, й із приватної садибної забудови (аргументи директора С. Садового та гол. економіста В. Долі).

Активісти виконкому: дуже розходиться облік спожитої води і скинутих стоків (зі слів члена виконкому С. Смаглюка, у рік на 20 тис „кубів”, котрі спричинять зайві 5 грн у тарифі за кожен «куб»). Що це – користувач послуги водовідведення платить і за талі й дощові води, і за несанкціоноване скидання стоків у громадську каналізацію приватниками, котрі власним транспортом вивозять із приватного сектору вигрібні ями, чи, може, є й незаконні „врізки”? На території окремих підприємств нахабно миється приватний транспорт, а стоки – у спільну мережу без обліку (твердження С. Петренка). Чи кожен власник мийки або сауни встановив лічильник? (запитує Н. Макух). Одним з ФОПів води взято на 500 „кубів”, а стоки оплачує як за сотню; райлікарня бере воду з власної свердловини, а скидає у централізовану мережу – ось вам і різниця в обліку (депутат В. Остапець).

Ремонт колодязів, якими можуть стікати природні опади, ведеться, парирують комунальники, хіба за виключенням тих, котрі піднімати над рівнем дорожнього полотна не можна. Вживаються заходи і щодо підприємств – одне з тих, хто під підозрою необліковуваного скиду стоків, переходить із центральної каналізації на вигрібну. „Мийники-банщики” лічильники мають. Згаданий ФОП, окрім центральної мережі, користується і локальною каналізацією. Щодо лікарні Садовий інформує так: дійсно, окрім централізованого водопостачання, заклад користується і власною свердловиною, але в оплату водовідведення включається показник і з її лічильника. „Ні-ні!..” – на це депутат-активіст. „А я авторитетно заявляю, що так-так! – виходить з терпіння директор КП. – Ну хто краще знає? Давайте я вам рахунки покажу…”

Опісля „спускового” вислову, мовляв, комунальники нічого не роблять, аби виявляти так звані втрати води у мережі, градус розмови ще більше наростає. Поміж голосним діалогом варто виокремити таке: селищна рада виготовляє ПКД на реконструкцію очисних, „Господарем”, планується у нову інвестиційну програму підприємства закласти видатки на встановлення будинкових лічильників стоків для багатоквартирних будинків (вузлів обліку), встановлюються антимагнітні пломби на існуючі водяні лічильники, аби упередити розкрадання води. Пропонуйте і ви, знову емоційно звертається С. Садовий до виконкомівців, – чи танцювати, чи присідати – все виконаємо.

От тільки практичного механізму, як взяти на гарячому приватного „асенізатора” (чи зареєстрований, чи сплачує податки, куди зливає стоки – потай у громадську мережу чи у довкілля, що ще гірше?), і у спільній голосній дискусії не виробили. Кожна із сторін, і КП, і мерія, кивають, аби хтось – мовляв, і повноважень не маємо, і як же ж його перевірити, як підстерегти… Або ось таке (до речі, звучить зазвичай, коли у товариства, схоже, інші пропозиції вичерпуються): а хай он наша „доблесна” районна газета показує на громадський осуд підприємців, які не платять податки чи за компослуги (це, бува, не про колег із виконкому, бо є й там такі, що не платять, приміром, за воду? – прим. автора.) І далі: хай газета роз`яснює громаді, як фотографувати нерадивця-зливача і викликати на нього поліцію, хай розкладе по полицях складові тарифів, а то тільки й знає поливати брудом депутатів і виконком!

…Чи зауважили колеги поміж всім тим вивченням раціональні думки – покаже хіба час. А члени виконкому В. Небрат і Є. Шкуліпа говорили, що й для приватників слід би обладнати офіційне місце для зливу стоків – на очисних чи деінде в мережі, встановити лічильник і справляти оплату. Т.Дейнека нагадала, що мешканці приватної забудови теж готові включатися у мережу централізованого водовідведення.

Закликати ж до свідомості населення, з „доблесною” газетою чи без оної, – справа на перспективу. У сьогоденні люди голосують гривнею: за викачування вигрібної ями „дядько” бере, кажуть, 150 грн, а КП – усі 350. А, як відомо, коли є попит – буде й пропозиція.

Ті тривалі каналізаційні перипетії на червневому виконкомі (вкотре побалакали – сіли і заплакали… Давайте вже щось робить, як зауважив хтось із присутніх) С. Садовий підсумував так: «зливання» погоди в тарифі не робить, його здешевить тільки реконструкція очисних. І виконком розгляд нових тарифів теж підсумував – голосуванням: „за” підвищення – аж 1, „проти” – 3, решта – утрималися, відтак рішення не прийнято. Втім, як і власну пропозицію – призупинити розгляд тарифів до врахування пропозицій виконкому і жителів селища, створити чергову комісію з охочих активістів – „за” – 8, „проти” – 3, 1 утримався, тож і альтернативне рішення не прийнято.

Відтак тарифи залишилися попередніми – близько 18 грн за „куб”, планувалося – 28-29. Директор КП, бачачи перспективу чергової болісної тарифіади, не знайшов кращої ідеї, аніж така: не затверджуєте тарифи – дофінансовуйте різницю з бюджету (тисяч зо 200). Очільниця ради теж згодилася: доведеться або підвищувати тарифи, або відшкодовувати з бюджету – третього не дано.

Виконком від 27.07. За місяць – друга спроба комунальників поткнутися на виконком з ініціативою підвищення плати за водовідведення. Кворум на межі – з 19 – присутні 10, дійові особи майже ті самі, тож аналогічний і результат.

У рішенні від КП плата за водовідведення – вже близько 24 грн за м3 (мабуть, без спірних витрат), принагідно й за воду – майже 23,5. Рішення від виконкому – перенести розгляд тарифів на опісля реєстрації виконкому як юридичної особи (скептична репліка у залі: а що, приймаємо тарифи і просто із засідання виконкому – у суд).

С. Садовий: навіщо працюють комісії, погоджують кожну цифру, продукують пропозиції, а коли підходить час приймати тарифи – просто не голосують. А тим часом підприємство працює собі у збиток (і на радість його майбутнім „оптимізаторам” – прим. автора).

Далі послідувала напружена дискусія довкола оскарження тарифів членом виконкому Ю. Бачишем (відсутній на засіданні), потреби чи забаганки у створенні юрособи-виконкому, правомочності рішень нинішнього нереєстрованого виконкому, і хто ж таки має рубати тарифний Гордіїв вузол – рада чи її виконком, і т.д…

Як на мене, весь той крик у стінах мерії як рукою зніме, коли …громадське підприємство стане приватним. Тоді і тарифи раптом стануть обгрунтованими, дарма, що не нижчими, і громадські активісти заспокояться, і в спекуляціях на людському невдоволенні потреба відпаде.

Голосування ж було таке: встановити тариф – 6 „за”, 5 „утрималися”, рішення не прийнято. Відкласти до юрособи – 9 „за”, 2 „утрималися”, рішення не прийнято. „Хух…” – підсумок від голови, вона ж цього разу, забувши про підкреслену толерантність, зауважила, що частина виконкомівців зумисне бойкотує рішення щодо КП.

Того дня не погодили й вихідні дані для розроблення індивідуальних нормативів використання питної води (те погодження – не вимога законодавства, а новація активістів ради). Зокрема, опісля голосної і виснажливої дискусії довкола кількості використаної води для гасіння пожеж поміж депутатом Д. Павленком і комунальниками, член виконкому Г. Озимай не стерпів: „Керівник підприємства ставить свій підпис під розрахунком і відповідає за нього. Чому ми в залі ділимо і множимо?.. Ставайте директором, – звертався до депутата, – і діліть та множте.”

Із цікавої варвинцям інформації, озвученої на засіданнях: встановлено тарифи для КП на ритуальні послуги; групі варвинців виділено допомогу на лікування (від 1000 до 500 грн, кажуть, більше не виходить); батьківські комітети двох груп ДНЗ „Казка” просять допомоги мерії у встановленні нового павільйону для дитячих майданчиків.

Запитання, яке цікавить нині багатьох варвинців, озвучила член виконкому В. Повар: чому, маючи кошти у бюджеті, селище другий рік не веде значимих робіт з реконструкції і ремонту своєї інфраструктури. Невдовзі таки почнуть, інформувала голова, зокрема, із заміни водогону на ділянці від автостанції до вул. Космонавтів (1,4 млн), на ремонт доріг передбачають вже 1,2 млн.

Наразі ж мужньо долають усілякі перепони – претензії контролюючих органів, утрясають документацію, довго і нудно „прозорять” – це щодо води, шукають „дешевого” виконавця – для ремонту доріг. Щоправда, на фоні району і сіл, де низка об`єктів виконується навіть із залученням державних коштів, звучить те пояснення не вельми переконливо.

Селище має намір благоустроїти пляж на Удаї у „Сосні”, а районній раді вказує на необхідність ремонту стіни гаражів у її власності, котра межує з дитячим майданчиком у „Казковому містечку”. Хай роблять хоч і толокою й сфотографуються для „доблесної” газети, наполягали ті виконкомівці, котрих чомусь на селищних толоках-фотосесіях якраз і не було.

А завершувався липневий виконком взагалі ніби театром абсурду. Чи в таку годину незлим тихим згадувала В. Саверська-Лихошва контролюючі органи, чи й справді, як подейкують, хтось із активістів викликав поліцію, але до зали завітали …правоохоронці. Знову ж таки, з неофіційних джерел: нібито тому, що у порядку денному значилися тарифи. Відтак засідання поспіхом завершили і очільниця відбула для пояснень…

Цього разу післямова така. На одному зі згаданих зібрань членкиня виконкому озвучила пристрасний спіч – ніби й до теми тарифів, а мабуть, і просто принагідно, з наболілого: газета (а це у її баченні дві сторінки похоронів і решта – ще там чорті-що, вигадані історії) пише не про те. Треба пояснювати людям, в яких муках вони, активісти мерії, мусять приймати непопулярні рішення, а не поливати їх брудом…

А знаєте, цього разу людині, для якої думка іншої людини – просто бруд, мені, власне, й сказати нічого.

Хіба окрім такої ремарочки – виступаюча, як на мене, з числа тих (нові „менеджери управління” – визначення свого часу запустив у вжиток у передвиборчій агітці один із кандидатів у селищні мери, який тим мером так і не відбувся), котрі чомусь вважають, що вони вправі зневажливо, в наказовій, як колись висловилась і голова громади, формі вказувати всім довкола, що і як слід робити – чи танцювати, чи присідати.

Прийшовши у місцеву владу під девізом: покажемо, як треба працювати, таки ж і показали. Як мовиться, у всій красі. А тепер, може, вже нарешті і попрацювати б?

Є. Зима