Архів категорії: З історії Варвинщини

СПАДЩИНА ОПАНАСА СЛАСТІОНА

Мандруємо рідним краєм

В українській архітектурі на межі ХІХ-ХХ століть відзначалося тяжіння до народних традицій. Був популярний так званий український народний (національний) архітектурний стиль.

Вихованці туристсько-краєзнавчого клубу «Ніка», в рамках Всеукраїнської туристсько-краєзнавчої експедиції «Мій рідний край», вирішили ознайомитись з українським народним архітектурним стилем в межах Варвинського району. Ми здійснили пішохідну подорож ІІ ступеня складності (подолали 52 км) по селах району, де збереглися будівлі земських шкіл. У всіх будівлях шкіл був використаний український архітектурний стиль.

А тепер звернемось до історії побудови приміщень шкіл. далі

ПО БІТУМ ДО МОСКВИ…

До 100-річчя Варвинської селищної ради

Зі спогадів очільників ради

Народився Іван Олексійович у хуторі Долина, дотичному до х. Берізка, що неподалік Озерян. Після закінчення школи продовжив навчання в Уманському технікумі механізації сільського господарства, служив у лавах Збройних Сил, а згодом закінчив Ташкентське авіаційне училище, певний час літав на надзвукових лайнерах.

Через деякий час Іван Олексійович закінчив інженерно-зоотехнічний факультет Київської сільськогосподарської академії.

– Закінчивши обидва училища та певний час політавши на надзвукових облавках, я повернувся до села Кухарка, в тодішній радгосп «Мирний», і розпочав там роботу на посаді секретаря партійної організації, а через деякий час очолив колгосп «Дружба» в селі Озеряни, – розповідав Іван Олексійович.

1982-го року погодився на пропозицію тодішнього першого секретаря райкому партії Гмирянського очолити Варвинську селищну раду. далі

ВІДСТОЯЛИ В БОЮ, ПРОСЛАВЛЯЛИ В ПРАЦІ

ЩОБ ПАМ`ЯТАТИ

Цій світлині від роду ось уже 45 років. Зробили фото накінці січня 1975 року. Тут закарбовані учасники редакційної зустрічі ветеранів війни. Зібрання було приурочене 30-річчю Великої Перемоги. І взяли у ньому участь Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради УРСР, голова колгоспу ім. Калініна П.Я. В’юницький, кавалер орденів Слави, Вітчизняної війни, Червоної Зірки, механізатор з Богданів І.М. Олійник, Герой Соціалістичної Праці, бригадир тракторної бригади з Остапівки О.Н. Даценко, кавалер орденів Слави, «Знак Пошани», машиніст Гнідинцівського заводу СНіВЗГ Д.П. Бондаренко, Герой Радянського Сою­зу, робітник РІТС-4 з видобутку газу І.Я. Кон­д­ратець, шофер АК-2 М.Л. Петров (нижній ряд), столяр буддільниці №1 БМУ НГВУ «Чернігівнафтогаз» Т.І. Сушина, кавалер ордена Слави, заступник головного механіка ГПЗ С.І. Савельєв, колгоспник з Богданів П.О. Охріменко, бригадир столярів міжколгосп­буду М.П. Матухно, ст. диспетчер АК-2 АТК НГВУ «Чернігівнафтогаз» П.П. Борсук (верхній ряд). далі

ПЕРШІ УСПІХИ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ

З історії місцевого спорту

У вересні 1986 р. була відкрита Варвинська дитячо-юнацька спортивна школа. В ній на відділеннях легкої атлетики та футболу навчалося 320 учнів. З юними легкоатлетами та футболістами займався тренерський колектив в складі Івана Вікторовича Остаха, директора школи; Валентини Борисівни Остах, тренера з легкої атлетики; Анатолія Івановича Падалки, тренера з легкої атлетики; Сергія Ми­ко­лайовича Ситченка, тренера з фут­болу. На базі Журавської середньої шко­ли працювало 3 групи з футболу, де тренування проводив Анатолій Іванович Бойко. Адміністративне приміщення ДЮСШ розміщувалося в будинку на території стадіону і займало дві кімнати загальною площею 25 м2. Навчально-тренувальні заняття проводилися на райцентрівському стадіоні, в заводському спортивному залі «Факел» та спортзалі середньої школи. далі

ФОРСУВАВ ЧОТИРИ РІЧКИ

Пишаємося ними.

Роки біжать так невблаганно швидко. Заростають, зарубцьовуються рани на нашій землі. Та хіба можна забути про безсмертний подвиг народу у війні з фашизмом.

Шумлять берези – свідки історії. І під їх блаженний шум сивочолий ветеран, колишній голова Озерянської ве­теранської організації – Іван Сте­панович Небрат – ділиться спогадами про страшне лихоліття війни, яке, як і ра­ніше, ятрить душу, не дає спокою.

Воював на 1-ому Українському фронті. Брав участь у форсуванні Дніпра, Бугу, Дністра, Дунаю. Учасник Яссо-Кишинівської операції. Двічі поранений. Нагороджений орденами Червоної Зірки, «За мужність», Віт­чиз­няної війни II ступеня, іншими дер­жавними відзнаками. Проживає в Озе­рянах Варвинського району, багато років очолював бухгалтерську службу у місцевому господарстві, майже два десятиліття головував у сільській раді ветеранів.

далі

НАС ЛЯКАЛИ ВІЙНОЮ І «ЧОРНИМ ВОРОНОМ»

До річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій.

Мені п’ять (може, шість) років. Настає довгождана неділя, і ми з мамою у святковому вбранні простуємо на базар. Підходимо, справа від воріт безногий дядько грає на гармошці й затягує тужливу пісню. Мама на якусь мить зупиняється, щоб кинути монетку в погнуту металеву кружку й послухати пісню. Я нетерпляче смикаю її за спідницю.

– Мамо, ходім! Мамо, а чого в дядька ніг нема? Мамо, а чому ти плачеш?

– Була війна, синочку. Там і лишилися дядькові ноги. Краще тобі її не знати! далі

ВІН БОРОНИВ УКРАЇНУ

На виконання президентського указу щодо вшанування 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років та з нагоди відзначення 101-ої річниці бою під крутами 22 лютого у Варві відбулися урочистості зі вшанування пам`яті учасника визвольних змагань, командира Українського війська у бою під Крутами, уродженця села Дащенки А.М. Гончаренка – на адмінбудівлі, де знаходяться районна рада і райдержадміністрація, відкрито меморіальну дошку, у будинку культури відбувся пам`ятний захід за участю артистів обласного філармонійного центру фестивалів і концертів. далі

Стежиною рідного Світличного

Наша минувшина

На півдні області, за декілька кілометрів від Удаю знаходиться Світличне. Село розташоване в природній зоні лісостепу. Воно оточене лісами, що звуться – Германець, Кисляківщина, Якубівщина, Полонцеве, Шиловиця, Сінівщина. Рельєф, в основному, рівнинний, але частина території землі порізана ярами. далі