Архів категорії: Пишаємося ними

До Дня Незалежності України

Їх відомі імена 

Команда гімназійних інтелектуалів „Фенікси-І” з наставником Олександром Дегтяренком.

Вже традиційно, впродовж багатьох років, велика група нафтовиків, хліборобів, учителів, медиків, представників інших галузей Варвинщини заохочуються тим, що до Дня Незалежності України їх портрети вміщуються на районній Дошці пошани. І нині колективи рекомендували своїх найкращих працівників, хто служить за приклад у праці й побуті, громадському житті. І портрети знаходитимуться на Дошці пошани цілий рік – аж до наступного свята Незалежності.

Доречно зазначити, що цьогоріч буде дещо змінено обличчя Дошки пошани, якій уже більше півтора десятка літ від заснування. Отож, поряд з іншим, нині будуть обладнані стенди, де вміщуватимуться імена кращих колективів, котрі мають високі здобутки в царині спорту, туристсько-краєзнавчої роботи, культури, науково-дослідницької діяльності школярів тощо.

далі

Вчать головному – людяності

Завдяки небайдужості педагогів і їх вихованців у Варвинській загальноосвітній школі за кілька останніх, буремних для держави, літ склалася гарна і гідна наслідування традиція. Чи не кожен волонтерський виїзд на Донбас школярі і їх наставники споряджають власноруч виготовленою випічкою і поробками-оберегами, разом з батьками збирають продуктові передачі. Ось і цьогорічний Великдень для воїнів-земляків і їх побратимів по службі вони прикрасили своїми пасочками, крашанками, малюнками і передачами із домашніми смаколиками. далі

У волонтерському полку прибуло

img_2240

Як на мене, позитив, чи не один з небагатьох, який можна винести з уроків нашого сьогодення, – це готовність простих людей перед обличчям небезпеки або у скруті до взаємовиручки, підтримки того, кому важче. Необхідність допомогти – підгодувати, утеплити, розрадити – хлопцям, які на передовій за себе і за „того парня”, що на дивані, одразу виявила у суспільстві добрий прошарок небайдужих, чутливих і співчутливих.

Цей простий озерянський хлопчина, а Дмитру Зацаринному лише 25, до когорти місцевих волонтерів потрапив випадково і водночас не випадково. Наприкінці минулого року варвинці споряджали чергову пересувну баню до наших воїнів на Луганщину, тож коли на підприємстві (а трудиться Дмитро водієм „КАМАЗа” у „Дружбі-Новій”) доручили доставити такий непростий вантаж юнакові, згодився без заперечень і вагань. далі

«ТІЛЬКИ ТА»

img_1336

Саме під такою назвою в районному будинку культури відбувся цьогорічний фестиваль «Жінка року – 2016». Подивитись чудовий концерт, послухати гарні пісні, помилуватися гарними жінками зійшлося стільки людей, що зал РБК був вщент заповненим.

Вечір відбувався в святковій атмосфері передноворіччя, а тому і декорації на сцені були співзвучні із зимовим пейзажем. А ще організатори свята намагалися зробити концертну програму такою ж яскравою, як новорічні гірлянди, і особливою, як казка, а також невидимою павутиною пов’язали кожну номінацію із зимовою тематикою. далі

Захиснику Широкиного Іллі Малоголовому везли
гостинці, унти і …маму

dsc00122На початку листопада, незадовго до Дня морської піхоти, варвинська волонтерська група – гуртують земляків на підтримку воїнів АТО і ведуть копітку роботу зі збору коштів, продуктів і спорядження Яна Борщ та Ірина Кальченко – знову попрямувала у маріупольському напрямку. Вкотре доставити вантаж своїм „бусом” згодився досвідчений варвинський волонтер, колишній воїн-афганець Віктор Борсук.

Хоч від попередньої поїздки із допомогою для морських піхотинців минуло не так багато часу, однак у дорогу знову кликало те, що того разу не вдалося дістатися до позицій варвинця 20-річного Іллі Малоголового, який несе службу у одній з найгарячіших точок на карті АТО – в понівеченому приморському Широкиному, і навіть зустрітися з ним. Тож їхали з твердим наміром таки побачити і обійняти хлопця. Крім гостинців, везли найбажаніший сюрприз – маму Тетяну. далі

Не поступається  професійному

img_0909

Восьмий Все­українсь­кий фестиваль-конкурс ко­лективів народного хорового співу імені Порфирія Де­муцького, що відбувся у столиці 21-22 жовтня ц.р., для хористів Гні­д­инців­ського ГПЗ був зна­ковим. Адже аматори хорового співу підприємства тут здо­були найвищу нагороду. далі

«ДУШУ ГРІЛИ ДУМКИ ПРО ДРУЖИНУ

І НОВОНАРОДЖЕНОГО СИНОЧКА…»

img_9927

Війна. Просте слово. П’ять літер. Але скільки асоціацій пробуджує воно: біль, героїзм, патріотизм, туга за близькими людьми, ненависть, любов…

Історія, про яку піде мова теж просотана порохом, скріплена силою духу й невичерпною життєвою енергією. Вона про звичайного українського воїна Сергія Бахмача з Гнідинців. далі

03ОЛЕКСАНДР ПОРЯДИНСЬКИЙ – ЛЮДИНА З Х-ФАКТОРОМ!

Минуло два роки, як Олек­сандр виборов перемогу у шоу «Х-фактор» та став наймолодшим пе­реможцем, який самостійно за­робив гроші своїм унікальним го­лосом. Задовольняючи цікавість наших читачів, ми підготували матеріал про Олександра. Як склалося життя співака після шоу, чим він займається нині? далі

Варвинчанка Є.С.Бєлкіна відзначила 100-річчя

«Я б і заспівала, так соловей голос забрав…»

IMG_7940

Того дня затишна оселя Бєлкіних-Кисельових на мальовничій варвинській околиці – „Руді”, повнилася радісним гомоном, теплими привітаннями, адже у родині і селищі загалом подія неабияка – берегиня роду Єлизавета Савівна Бєлкіна, про яку наша газета розповідала нещодавно, зустріла своє соте літечко. І до того ж, варто зауважити, у такі поважні літа – майже при здоров`ї та зберігши ясний розум і добрий гумор, щедру, незлобливу душу.

Повнилася хата родичами, знайомими, сусідами – близькими й далекими, хто щиро дивується життєвому подвигу найстаршої варвинської бабусеньки. Всіх тут стрічали радо і гостинно донька Валентина і син Олексій та їх родини. Охоче й з гумором спілкувалася з гостями і Єлизавета Савівна, хоч і молодшій людині непросто було б витримати стільки уваги раптом. далі

Пишаємося ними

Ми незалежність святкуємо, вони ж її боронять…IMG_20150809_082924

„Кругліша”, аніж зазвичай, річниця Незалежності України чомусь не дає відчуття свята. За ці чверть століття промайнула чиясь молодість, чиясь насіла старість в очікуванні кращого для своєї держави, а ми все тупцюємо у злиднях, корупції, у сподіваннях на краще і водночас нерозумінні, куди йдемо. А найголовніше, бо тепер і сучасні покоління це добре усвідомили, – у чужих геополітичних ігрищах втрачено мир на українській землі. Доки „вершки” суспільства примножують статки, „відтягуються” десь на островах, нову межу замість державного кордону фактично своїми тілами боронять тисячі українських воїнів – без права на відступ, але і без права йти вперед.

…Як ця, незбагненна для бі­ль­шості війна увійшла у долю варвинської родини Харланів, колектив газети дізнався випадково. Якось вчителька фізики першої Варвинської одинадцятирічки Ольга Федорівна Харлан, котру не одне покоління варвинців пам`ятає не просто як гарного педагога, а як неординарну, принципову людину, запитала: чи не можна організувати доставку варвинської районки на буремну Луганщину, де несе службу в АТО її син Володимир. І помандрувала наша газетка, в чомусь сільська, провінційна, як-то кажуть, не взірець журналістики, на Донбас, до наших воїнів. Її там, виявляється, чекали, бо це – ніби звісточка з дому, клаптик такого близького і такого далекого мирного життя… далі