Архів категорії: Особистості

Завдячуючи …Інтернету

З відзнакою!

Днями у Будинку офіційних прийомів Верховної Ради України на урочистій частині ІІ Всеукраїнського проекту «Я – Українка» почесну і пам`ятну відзнаку отримала голова Варвинської селищної ради В.Саверська-Лихошва. Йдеться про орден „Берегиня України” – недержавну нагороду, запроваджену за ініціативи інформаційно-видавничого центру «Галактика», депутатів ВРУ та Асоціації міст України. Тим українкам, хто відзначений таким народним орденом, присвячено й сторіночку у Книзі пошани, яка розповідає про життєві долі, успіхи та досягнення українок.

На фото: Валентині Саверській-Лихошві відзнаку вручив народний депутат Олександр Марченко. далі

На віку, як на довгій ниві…

До річниці Перемоги

Віталій Іванович Ященко народився 25-ого грудня 1924-ого року. З перших місяців окупації Варви – член підпіль­ної організації, а з травня сорок третього – розвідник партизанського загону. У вересні 1943-ого мобілізований у діючу армію. У складі 764-ого стрілецького полку 238-ої стрілецької дивізії форсував Дніпро, під час жорстоких боїв на плацдармі одержав поранення. Після лікування служив розвідником у танковій армії генерала Рибалко. Був учасником Львівсько-Сандомирської операції, запеклих боїв на території Німеччини. Тричі поранений. Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни II ступеня, медаллю «За відвагу», іншими державними відзнаками. Має почесні звання «Заслуженого фінансиста СРСР» і «Заслуженого пасічника України». Проживає у Варві. далі

ТАЛАНОВИТИЙ ОРГАНІЗАТОР І СПРАВЖНЯ РОЗУМНИЦЯ

Особистості

Ще давно один з грецьких поетів сказав, що важливим є не те, ким тебе вважають, а те, хто ти є насправді. Згадався вислів, коли задумали розповісти про Тетяну Левченко з Варви, яка нещодавно відсвяткувала свій красивий ювілей життя. З нею мені пощастило працювати тривалий час: вона ж бо очолює профком ГПЗ, а я щонайменше півтора десятка років була членом цього заводського органу, до виходу на пенсію.

Думаю, що висловлю думку багатьох і багатьох заводчан, коли скажу: Тетяна Михайлівна жінка активна і непосидюча, талановитий організатор і керівник, зрештою, мудра й справжня розумниця. Дійсно, у її гарнім обличчі – світло духовності й теплоти, а у діях – гідність і гарна сила.

далі

«…ЛЮДИНА, НАЧЕБТО Й НЕ ЛІТАЄ, А КРИЛА МАЄ»

Фестиваль “Гордість Варвинщини-2017”

Саме ці слова геніальної письменниці Ліни Костенко стали прологом фестивалю «Гордість Вар­винщини».

З гідністю і честю пройшовши 14-річний шлях, подолавши чимало перешкод, фестиваль «Жінка року» вступив у свою нову еру з чималим багажем досвіду, унікальних розробок і незмінною затребуваністю у населення району. Він запалив символічний вогонь Прометея і з гідністю проніс його до кінця минулого року. Цей вогонь підхоплювали все нові і нові володарі престижних номінацій. Саме вони, кращі з кращих, своїми звершеннями прокладають шлях у гідне майбутнє нашого краю.

Нинішня урочиста церемонія нагородження проходила, як фестиваль-рейтинг популярності та здобутків людей Варвинщини, і відбувалася у нашому районі в такому форматі вперше. На ньому були представлені найбільш успішні жителі Варвинщини, даючи, таким чином, шанс усім землякам скористатися їхнім досвідом, реальною історією успіху в якості еталона для наслідування.

Отож, знайомтесь – нові герої Варвинщини. далі

ДОТИКОМ ДУШІ, СПІВОЧИМ СЕРЦЕМ

Особистості

Будь-яке мистецтво вимагає від того, хто його уподобав, відданості, любові, безкорисливості і, головне, таланту, адже без останнього немислимі такі здобутки у царині того мистецтва, котрі причарують людей. Олена Мороз вважає, що для неї бісероплетіння – то пісня душі, поезія серця, котрі дарують крила. І я б додав, що одне крило – то непересічні здібності Олени Іванівни, а друге – її родина, котра всіляко підтримує захоплення дружини, мами, доньки.

Недарма у неї є чудова робота, де закарбовані образи її доньок 14-річної Валі й шестилітньої Ані, чоловіка Василя, батьків – Івана та Валентини Дзюбів. Цей сімейний колаж вона подарувала мамі на її 60-річчя. Загалом, Олена Іванівна роботи дарує рідним, друзям, колегам. Саме з-поміж людей вони знаходять своє друге життя. Приміром, „Тайна вечеря” прикрашає оселю кума Юрія, подарована на його золотий ювілей. далі

ІДУТЬ ДО НЕЇ «ПОМІЧНИЦІ РИМИ»

Презентація книги

Нещодавно у Варвинській центральній районній бібліотеці відбулася презентація нової поетичної збірки «Мелодія душі моєї», автором якої є талановита, творча особистість Тетяна Зуб, поетеса, талант якій дарували небеса. З-правіку джерелом духовного багатства була книга і нам дуже приємно, що краєзнавчий літературний фонд наших бібліотек поповнився чудовою новою поетичною збіркою. Це гарна подія і для наших користувачів, які полюбляють поезію, бо та – найважливіше культурне явище, всеосяжна мова, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом з іншими, любити, вірити, надіятись… Недарма епіграфом до збірки є слова неперевершеної Ліни Костенко «Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». далі

Олександру Покидьку, талановитому письменнику і сильній духом людині, – 60

Сердечні привітання з ювілеєм адресують Олександрові Петровичу ПОКИДЬКУ члени районного літературного клубу «Первоцвіт» та засновниця клубу Алла Лисобикова, редакція районної газети.
Душею зичим не старіть, минулих днів не помічати, а з кожним роком молодіть. У радощах земних купайтесь, радійте доброті людей, і, якщо можна, постарайтесь зустріть столітній ювілей!

Олександр Покидько: «Зі шкіри лізтиму,
щоб жити якомога довше»

 Олександр Покидько став інвалідом у 25 літ. Відтоді прикутий до ліжка. Сьогодні йому 52 (передрук з ”Вісника Ч” 2010 року – прим. редакції). Два роки тому у львівському видавництві «Свічадо» вийшла його книга оповідань та верлібрів «По шляху долі своєї», а у 2009-ому в «Чернігівських оберегах» — повість «Отруєна кров». Знайомство з творами автора вразило. Захотілося познайомитися з людиною, яка так гідно долає біду. далі

Видатні земляки

ДІЙТИ ДО ГЛИБИН САМОГО СЕБЕ

Природа допомагає кожній людині реалізувати ті думки,

які вона найбільше плекає.    Джеймс Аллен

У нашім селищі немало хто знає цю людину. Адже Володимир Горбатенко – наш земляк. У Варві ходив у школу, яку закінчив 1974 р., як уродженець нафтовицького краю, уподобав професію нафтовика, навчаючись у Речицькому тех­училищі №86, яке, до речі, закінчили багато тих, хто працює на ГПЗ, на заводі певний час трудився і він. Після служби в армії Володимир Павлович подався на навчання в Миколаївський педінститут, потім – у столичний педінститут ім. Горького. Далі була робота і вчителем історії, і асистентом однієї з кафедр того столичного педінституту, який кінчав, потім ст. викладача, далі – заст. декана соціально-гуманітарного факультету педінституту ім. Драгоманова, його доцента, зарахований до докторантури інституту, став завкафедрою… Одне слово, його трудова біографія досить яскрава, цікава, творча. 

далі