Архів категорії: Особистості

До Дня Незалежності України

Їх відомі імена 

Команда гімназійних інтелектуалів „Фенікси-І” з наставником Олександром Дегтяренком.

Вже традиційно, впродовж багатьох років, велика група нафтовиків, хліборобів, учителів, медиків, представників інших галузей Варвинщини заохочуються тим, що до Дня Незалежності України їх портрети вміщуються на районній Дошці пошани. І нині колективи рекомендували своїх найкращих працівників, хто служить за приклад у праці й побуті, громадському житті. І портрети знаходитимуться на Дошці пошани цілий рік – аж до наступного свята Незалежності.

Доречно зазначити, що цьогоріч буде дещо змінено обличчя Дошки пошани, якій уже більше півтора десятка літ від заснування. Отож, поряд з іншим, нині будуть обладнані стенди, де вміщуватимуться імена кращих колективів, котрі мають високі здобутки в царині спорту, туристсько-краєзнавчої роботи, культури, науково-дослідницької діяльності школярів тощо.

далі

Особистості

ВАШІ ЛІТА – ТО ДЖЕРЕЛА ДОБРОТИ

Розповідь про Мотрю Петрівну наша районка подавала ще 1969 року з нагоди початку нового навчального року в школах. Працювала вона тоді після закінчення педучилища класоводом Остапівської школи. Знаменний той рік був і тим, що молода вчителька стала студенткою-заочницею педагогічного вузу. І прізвище Мотрі Петрівни тоді ще було Покидько.

Зрештою, і біографія її, як писав автор замальовки „Твоя життєва позиція”, вміщалася „у декількох рядках лінованого зошита”. Та, на переконання тоді ще зовсім молодої вчительки, сутність не цим визначається, а тим, ким ти є в житті: „спостерігачем чи бійцем”.

далі

Особистості

Праця, що в красу  переростає

З Надією Даценко ми зустрілися на її робочому місці – на центральній площі селища, біля клумб, де вона дбайливо доглядає за висадженими саджанцями квітів. Квітникаркою вона почала працювати нещодавно – цьогоріч на початку літа. Надія Тихонівна каже, що цим займатися її надихнув і порадив чоловік Михайло.

– Він уже давно хотів засадити клумби Варви квітами. Любить їх. Для нього кожен пагінець, кожна стеблинка, ніби випромінює життєдайну енергію, – ділиться думками пані Надія. далі

Особистості

Мистецький світ Володимира  Садового

У районному будинку культури в березні проходила виставка робіт художника Володимира Садового, де він представив більше десятка своїх робіт – виключно нових. У ній гармонійно поєдналися пейзажі та натюрморти, сюжетні композиції. Одне слово, оптимістична, радісна виставка. Без страхіть війни, яка гуркоче десь далеко. А про неї митець знає не з екрана телевізора, а бачив на власні очі. Саме бойові дії на Донбасі змусили Володимира Садового перебратися на малу батьківщину дружини – на Вар­вин­щину. далі

Забуттю не підлягає

Спасибі за життя

Дорога редакціє, хочеться привітати через вашу газету нашого тата і дідуся Федора Івановича Гапона з Днем Перемоги, доки ще є це свято. Мало вже їх лишилося – ветеранів, і живуть вони споминами про голод, війну, відбудову. Скільки живуть, стільки і трудяться.

___________________________________

На знімку американець Джонсон, українець Федір Гапон, француз Бусенар і англієць Еванс – фото групи патрульних на віденській вулиці зберігається у Леляківській школі, родині фронтовика, а також – у районній раді ветеранів, де і допомогли встановити імена представників союзницьких військ. далі

Особистості

ЖИВЕ ІНТЕРЕСАМИ ЛЮДЕЙ

Як джерело, котре пробивається через земну товщу, корені й каміння, непримітне з першого погляду, така життєва сила, яка напоказ не виставляється, таїться і в цій жінці. Від зустрічі, бесіди з нею життя стає світлішим.

Наталія Міщенко живе в Гнідинцях, селі відомім не лише добрими справами місцевого господарства, а й людьми, хто творить достаток, дбає про добробут хліборобів, нафтовиків, пенсіонерів, їх статки. Найпомітнішою з-поміж таких є Наталія Іванівна – очільниця сільської громади, особистість непересічна, жінка, яка десятки літ віддала рідному селу, своїм землякам, району. далі

Особистості

ЙОГО ВИТОНЧЕНА МАЙСТЕРНІСТЬ

Кажуть, що всякий молодець на свій взірець. Іван Лопачук з Варви, без сумніву, завзятий у своїм захопленні. А воно досить рідкісне. Чоловік виготовляє міні-макети архітектурних споруд.lopachuki

Це хобі до нього прийшло якось несподівано, вважає Іван Васильович, і сприяла цьому, в першу чергу, любов до старожитності, архаїки, до архітектури, мистецтва, техніки будівництва. А, до речі, будівельна справа для нього заняття звичне. Адже звів за своє життя не одну будівлю, зокрема, помешкання для власної сім’ї, потім – для сина.

Одначе великі архітектурні форми – то одне, мікроспоруди – зовсім інше. Для цього потрібні спеціальні знання, навички і, звичайно, терпіння, любов, по­сидючість, рете­ль­ність, старанність. Ну і, звичайно, здібності. далі

БАГАТИЙ КИЛИМ ЙОГО ЖИТТЯdo-mat-bulanenko

Родом Михайло Буланенко з Брагинець – села, котре має сиву історію. Але відоме не тільки тим, що йому щойно виповнилося щонайменше 345 літ, що неподалік (побіля колишнього поселення Рим) більше, як дев’ять століть тому були розгромлені половці. Знане воно й відомими подіями та земляками, як от: Макар Марченко – один з повстанців на броненосці „Потьомкін”, Дорош Буланенко – учасник подій 1917 р. у Петрограді, до речі, родич Михайла Михайловича, Василь Погибко – партизан, Микола Петріченко – військовий льотчик, а ще – героями праці наших днів, як от Павло Дзюба – кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, іншими трударями ферм і ланів. далі

НЕХАЙ ДЛЯ ВАС КВІТУЄ БІЛИЙ ЦВІТ

img_0410Очевидно, немає для журналіста більшого відчуття безпорадності, аніж те, коли, пишучи про людину, відчуваєш, що не спроможний віднайти потрібні слова, аби розповідь була якомога душевнішою, теплішою, щоб вдало й правдиво передати внутрішній портрет свого героя. Якраз це і є той випадок у роботі над образом заслуженого педагога, мудрої жінки з великим чутливим серцем, чудового організатора Аліни Миколаївни Горобчук з Гнідинців, з котрою варв
инців за роки її діяльності не раз знайомила наша газета.

Як і кожний з нас, теж мав першу вчительку. І донині в душі зберігається чистий, світлий, ніби травнева зірниця, образ Поліни Олександрівни Соломахи. Так і про Аліну Миколаївну говорять учорашні її вихованці – з теплом і ласкою в голосі, бо вчила вона їх доброго, мудрого, вічного. далі

Григорій Ляшенко був одним з кращих операторів тодішнього газового промислу №4, що побіля Світличного. На нього можна було покластися у всьому, довірити відповідальну справу, попросити про допомогу – не підведе, не раз переконувалися в тому колеги по роботі. І це він підтвердив ціною власного життя. Коли сталася аварія на промислі, котра таїла неабияку загрозу для підприємства і довкілля, а можливо, і для сіл, що поряд, Григорій Юрійович, не задумуючись ні на мить, зробив максимум, щоб попередити трагедію. Його вчинок коштував йому життя. Шкода, дуже шкода, що так рано пішла від нас чудова людина. Однак прожиті роки Григорія не були марними для людей. У нашій пам’яті він лишив глибокий слід і заслуговує на вічну пам’ять і людську шану. Роки хоч і були короткими, але…

foto-lyashenkoЙого життя – то промінь світла

Григорій Ляшенко з того покоління, що зветься дітьми війни. Народився у суворі воєнні роки – 1 вересня 1941 р. у Світличному. Батько, Юрій Семенович, був на війні. Не судилося повернутися із фронту живим. Дітей у сім’ї було троє. Мати залишилася одна із трьома дітьми.

Хлопець бачив, як важко доводиться мамі, Олександрі Яківні – простій сільській трудівниці. Тож відразу після закінчення школи пішов працювати.

Потім – строкова військова служба. П’ять армійських років був у НДР. Змужнілий, загартований повернувся до рідного села. Та мама, на жаль, його вже не зустріла. Померла від невиліковної хвороби. Після служби пра­цював на заводі „Пожмашина”, додому приїздив на вихідні. далі