Архів категорії: Цікаві передруки

У Варві замість латунного Леніна – мармуровий Шевченко

З перших вуст

У п’ятницю, 27 липня, у Варві урочисто відкрили пам’ятник Та­расу Шевченку. Він зайняв постамент, на якому до декомунізації стояв Ленін.

– У нас Леніна зняли чи не найпершого в області. Ще у лютому 2014 року, – говорить 62-річна Валентина Саверська-Лихошва, голова Вар­винської об’єднаної територіальної громади. – У жовтні буде три роки, як його придбали новий. Тоді коштував 47 тисяч гривень (зараз – 95 тисяч). Купували за благодійні кошти ТОВ «Дружба-Нова». Зберігався у комунальному підприємстві.

Але увесь цей час не було погодження депутатів на його встановлення. Питання двічі виносилось на сесію. Не знаю, якими переконаннями ті керувались. Але коли у грудні минулого року пройшли вибори в ОТГ, депутатський склад оновився. І таки прийняли рішення щодо встановлення. далі

Як озерянці добились створення ОТГ

Цікаві передруки

Є позитивний висновок щодо створення Озерянської об’єднаної територіальної громади Варвинського району. За це Озеряни, а також сусідні сільради: Бригінцівська, Кухарська та Мармизівська — боролися майже рік. Відпочатку у Варвинському районі планувалася одна ОТГ, але чотири сільради вирішили відділитися.

На сесії обласної ради депутати проголосували за внесення змін до перспективного плану, принаймні всі умови для того були створені (оскільки сесія проходила у середу, 28 березня, а газета готувалася днем раніше, точного результату не знаємо, але, скоріш за все, проголосували депутати позитивно). далі

ДЕПУТАТСЬКИЙ ХОР СПІВАВ У ДЕНЬ КОРУПЦІЇ

Всі депутатські фракції, групи і навіть позафракційні ниньки об’єдналися в один преянгольський хор. Ой, який то хор, Божечку! Який хор!!! Уявіть. Отако одесную починають урочисто-святобливо баси з БПП, ФЗ, РПЛ, ясна річ, натхненні медовим гласом самойого віщого Олега світ Валерійовича: «Пили горілку, пили наливку…». Далі ошую зведені тенОри із «Самопомочі», БЮТу, приблудні на чолі з Фельдманом і Рабіновичем, молодшого Добкіна до колони притиснувши та його лемент перекрикуючи, — аж багатотонна люстра у сесійній залі кришталевим дрожем задзебеніла: «Ще-ей-мед-бу-гу-дем-пи-ить!..». І Савченко на всі груди — реактивним альтом: «А хто з нас, братця, буде сміяться…». «Того будем би-и-ить!» — ледь не речитативом вигаптовує октавізм опозиціонєр Бойко. далі

ВЕРБЛЮЖІ ГОРБИ НЕДОТОРКАННИХ

Чим більше переживаю наших чесних виборів, тим більше переконуюся в тому, що український карфаген таки мусить бути зруйновано. Будинкові з кумпалом на вулиці Грушевського, вочевидь, судилася доля Бастилії. Починаю вірити, що десь-таки у фундаменті імені архітектора Заболотного покоїться кощієва голка нашого безчасся: заки не переламаємо її — нещадно смоктатиме той звіроящур наш розум, тримаючи нас у стані покірної «робутньої» худоби. Скільки вже не есесерових, а наших українськонезалежних ще й демократичних велелюдних «скликань» перебуло під цим скафандром з видом на темний космос, а результат один: втягує се кумпало легкі, як пір’їни, душі його осельників і випускає у вселенську порожнечу. Просто так – ні їй «здрастуй», ні нам «бувайте». Були люди, як люди: бачили, в якому лайновинні сидимо по вуха щедротами чергових «папєрєдніків», клепали себе у груди на всіх принародних масових протестних сценах, кляли тогочасних владних кровопивців, зажерливе депутатство, клялися, що тільки-но здобудуть під кумпалом більшість – стане парламент, «яко храм святенних чеснот», що «заживемо по-новому». А дориваються — і тільки пшик: обіцянки — на цяцянки, а сам хапай, Хома, поки дарма… далі